Федір Якименко & Клод Дебюссі

Концерт-відкриття фестивалю Sounds of Ukraine присвячений Федору Якименку (1876–1945) та Клоду Дебюссі (1862–1918). Цього року відзначається ювілей Федора Якименка — композитора, який був помітною постаттю європейського музичного життя свого часу, але на десятиліття опинився поза увагою української публіки.

Причиною цього забуття стали вимушена еміграція та політичні обставини: у радянський період імена композиторів, які жили за межами країни, зникали з культурного простору, а їхня музика не виконувалася.

Федір Якименко народився на Харківщині, навчався у Придворній співацькій капелі та Петербурзькій консерваторії. Він був композитором, піаністом, диригентом і педагогом, концертував і викладав у різних країнах Європи. Його життєвий шлях пролягав через Тифліс, Ніццу, Прагу та Париж. В Україну він повернувся лише один раз — у 1924 році.

В еміграції Якименко ще гостріше усвідомив свою належність до української культури. У Празі він звертається до української тематики і створює твори, які звучать і в цій концертній програмі.

Музична мова Якименка поєднує німецький романтизм і французький імпресіонізм, витончену колористику та елегантність форми. Франція стала його останнім домом — у Парижі композитор прожив 17 років. Саме тому його музика в цій програмі звучить поруч із творчістю Клода Дебюссі.

Окремий акцент програми — традиція фортепіанного музикування в чотири руки. Petite Suite Дебюссі є одним із найвідоміших зразків цього жанру у французькій музиці, а «Шість українських п’єс» Якименка для фортепіано в чотири руки належать до перших прикладів цього жанру в українській академічній музиці.

У програмі концерту — «Шість українських п’єс» для фортепіано в чотири руки Федора Якименка, Petite Suite Клода Дебюссі, а також сольні фортепіанні твори Якименка.

Федір Якименко належить до тих митців, чия музика звучить, мов приглушений спогад: вона існує між епохами, між стилями, між світлом і тінню. Його фортепіанні твори — це інтимний щоденник композитора, де кожна сторінка дихає тонкою поезією звуку.

Мазурка «Спогад» ор. 26 (1904), присвячена мадемуазель Єлагіній, постає як ліричний жест пам’яті. Тут танцювальний пульс поєднується з меланхолійною зосередженістю: мазурка перестає бути лише формою і стає образом — внутрішнім, майже камерним. У цій музиці відчувається ностальгія початку ХХ століття, м’яка романтична інтонація, освітлена витонченою гармонією.

Фантазія ор. 26bis (1904), присвячена Клавдії Семенівні Траіліній, відкриває інший вимір мислення Якименка. Вільна форма, мінливі настрої, імпульсивні контрасти створюють відчуття імпровізаційного потоку. Це музика пошуку — внутрішнього руху, де романтична експресія вже торкається нової, модерної чутливості.

Особливе місце в програмі займає цикл «Примхи гармоній» — 21 прелюдія-мініатюра для фортепіано ор. 62bis (1914). Це справжній гармонічний всесвіт у мініатюрі: кожна п’єса — як короткий подих, як миттєвий відблиск настрою. Тут Якименко сміливо експериментує з кольором, фактурою, ритмом, створюючи музику надзвичайно тонку й водночас сміливу.

Цей цикл виконується вперше в Німеччині. Ба більше — «Примхи гармоній» належать до тих творів, які майже ніколи не звучать у концертному просторі. Вони рідкісні не через складність, а через забуття — і саме тому їхнє повернення на сцену є подією.

Програму доповнюють три п’єси на українські теми, в яких композитор звертається до національного мелосу не прямою цитатою, а крізь призму власної, вишукано-європейської мови. Українська пісенність тут постає як внутрішній голос — стриманий, шляхетний, глибоко особистий.

Саме в цьому і полягає ідея фестивалю Sounds of Ukraine: повертати до життя музику, яка була несправедливо забута, але безумовно заслуговує на сучасне звучання.